- тупотіти
- —————————————————————————————тупоті́тидієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
тупотіти
Смотреть что такое "тупотіти" в других словарях:
тупотіння — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
тупотіння — я, с. Дія за знач. тупотіти і звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
тупотіти — очу/, оти/ш і тупота/ти, очу/, о/чеш, недок. 1) Часто й гучно стукати ногами, йдучи або біжучи, ходячи чи бігаючи. || розм. Іти чи бігти, часто й гучно стукаючи ногами об підлогу, землю. 2) Часто тупати, бити ногами (ногою) об підлогу, землю. ||… … Український тлумачний словник
тупотня — [тупот( )н’а/] поут(‘)н і/, ор. потне/йу … Орфоепічний словник української мови
потупотіти — очу/, оти/ш і потупота/ти, очу/, о/чеш, док., розм. 1) Піти, побігти з тупотінням. 2) Тупотіти, тупотати якийсь час … Український тлумачний словник
протупотіти — очу/, оти/ш і протупота/ти, очу/, о/чеш, док. 1) Док. до тупотіти, тупотати 1). || безос. 2) Тупотіти, тупотати якийсь час … Український тлумачний словник
відтупотіти — очу/, оти/ш, док. Закінчити, перестати тупотіти … Український тлумачний словник
гопки — 1) виг. Виражає спонукання до скакання, стрибання, тупотіння. 2) присл. Підстрибуючи, підскакуючи. Гопки скакати. •• Го/пки става/ти (ста/ти) а) ставати на задні ноги, ставати дибки (перев. про коней); б) (перен.) різко виявляти незгоду, протест … Український тлумачний словник
тупотати — див. тупотіти … Український тлумачний словник
чупкати — аю, аєш, недок., діал. Тупати, тупотіти … Український тлумачний словник
